Складання тез

Тези — коротко сформульовані основні положення статті, лекції, повідом­лення, доповіді. Це короткий письмовий виклад основних думок джерела без пояснень, ілюстрацій та посилань. У тезах переважають загальні поло­ження.

1. Уважно прочитайте текст, на підставі якого необхідно скласти тези.

2. З'ясуйте значення слів і термінів, що вам незрозумілі.

3. Розпочинайте складати тези лише тоді, коли ви з'ясували зміст тексту в цілому і його головну думку.

4. Визначте у тексті основні положення, що є ланками логічного лан­цюжка, за допомогою якого автор послідовно розкриває свою думку.

5. Сформулюйте їх своїми словами (це сприяє кращому розумінню тек­сту) і запишіть.

Детальніше

Складання простого або розгорнутого плану

1. Зверніть увагу на тему плану, який ви повинні скласти. Уважно про­читайте текст і виберіть із нього лише той матеріал, який відповідає

темі плану.

2. Розпочинайте складати план лише тоді, коли з'ясуєте зміст матеріалу в цілому.

3. Залежно від того, який вид плану (простий або розгорнутий) необхід­но скласти, оберіть один із двох запропонованих шляхів.

     3.1. Якщо потрібно скласти простий план, то переділіть текст на логіч­но завершені частини; знайдіть у кожній із них головну думку; чітко, ясно і конкретно сформулюйте та запишіть її.

     3.2. Якщо план розгорнутий, у кожній із логічно завершених частин тексту вирізніть декілька положень, які розкривають головну думку; сформулюйте і запишіть головні думки у вигляді пунктів плану, а положення, що їх розкривають,— як підпункти.

4. Перед тим, як записати план, перевірте, чи всі головні ідеї тексту знайшли у ньому відображення.

Детальніше

Як працювати з цитатою

1. Цитатою користуються для уточнення власних думок, для її підтвердження.
2. Для цитування вибирай ті місця, які найточніше виражають головну думку автора.
3. Не можна зловживати цитатами. Посилання на авторитет – це не доказ.
4. Цитата повинна виписуватись так, щоб у ній була закінчена думка автора.
5. Виписувати цитату слід старанно, без зміни слів, з дотриманням всіх розділових знаків, з позначенням пропусків.
6. Кожна цитата береться в лапки.
7. Після цитати вказується джерело:прізвище автора, назва книги, місце і рік видання, номер тому і сторінки.

Детальніше

Робота над повідомленням

  1.   Прочитайте в підручнику параграф, до якого ви складаєте повідомлення.
  2.   Складіть  орієнтовний  план  свого  повідомлення.
  3.   Визначте  літературу,  за  якою  ви  будете  його  готувати.
  4.   Опрацюйте  літературу,  за  необхідністю  внесіть  уточнення  до плану.
Зверніть  увагу  на  логіку  свого  викладу.
  5.   За  планом  запишіть  зміст  повідомлення  або  складіть  його тези.
  6.   Подумайте  над  тим,  який  ілюстративний  матеріал  доцільно використовувати.
  7.   Під  час  виступу  з  повідомленням  не  забувайте  про  виразність і  правильність  своєї  мови.

Детальніше

Підручник для 5-го класу: Зарубіжна література (Ковбасенко)

Ось ви й залишили стіни початкової школи, зробивши перший крок в доросле життя, яке вимагатиме від вас відповідності, ставитиме складніші завдання і буде значно цікавішим. Світ, що відкривається перед вами не завжди ставитиме легкі завдання, але разом з тим воно буде цікавим та прекрасним. Але як орієнтуватися в цьому світі? Як зрозуміти, що є добро, а що - зло; що робить людину людиною? Якщо склалася непроста життєва ситуація, та як з неї вийти, не втративши власної гідності? Що треба цінувати, поважати, а що варте зневаги? Відповіді на ці та інші запитання ви знайдете на сторінках підручника «Зарубіжна література», де зібрані найцікавіші і найкращі зразки літературних творів.

Рік: 2005 Підручник за 5 клас »Зарубіжна література Автор: Ковбасенко

Детальніше

Як підготуватися до переказу твору або його уривка

Насамперед чітко визначте своє ставлення до героя, про якого ви писатимете у творі. Уважно прочитайте твір.
1.    Поділіть його на завершені за змістом частини.
2.    Підготуйтеся до переказу окремих частин:
·       зверніть увагу на незрозумілі слова, словосполучення; з'ясуйте їхній зміст, намагайтеся використовувати під час переказу
      запам'ятайте, про що йдеться на початку, в сере­дині та наприкінці кожної частини.
3. Переказуючи зміст певної частини, користуйтеся запитаннями-порадами:
·       про що пише автор (докладний зміст частини);
·       як він це робить (художні засоби, які використовує письменник).
4. Якщо вам запропоновано вибірковий переказ, із усіх визначених частин слід дібрати лише ті, які відповідають меті поставлених перед вами завдань, і докладно їх переказати.
 5.  Працюючи над стислим переказом, визначте головну думку прочитаного і, уникаючи зайвої деталізації перекажіть основні події твору.

Детальніше

Пам'ятка: Як написати реферат

Рефератом називається доповідь, розроблена на основі критичного огляду, вивчення декількох джерел. В основі його лежить стислий переказ у письмовій формі чи у формі публічного виступу за змістом книжки, результатів вивчення якоїсь проблеми, підсумків наукової роботи.

Приступаючи до написання реферату, слід пам’ятати, що цей жанр наукового стилю передбачає наявність трьох частин.
І. ВСТУП – в ньому розкривається актуальність теми, зв’язок з важливими проблемами сучасної практики, висвітлюється історія питання, може бути поданий також огляд літератури з теми та викладені відомості про авторів матеріалу, який реферується.
ІІ. Основна частина – стислий, але достатньо повний і точний виклад (переказ) суті наукової інформації з теми.
ІІІ. Заключна частина – у ній формулюються зауваження та загальні висновки із усього сказаного, узагальнення; вказується, які питання вдалося розкрити більш-менш повно, а які потребують подальшого опрацювання.
Реферат пишеться не на основі власних суджень,  а за чужими матеріалами, тому така робота є компілятивною (від лат. compiletio, букв. – крадіжка, грабіж).

Послідовність дій у роботі над рефератом

1. Добір літератури відповідно до теми (не менше 5-6 джерел)

2. Продумання меж теми, осмислення головної думки реферату.

3. Опрацювання дібраних джерел (помітки, виписки, систематизація виписок за змістом).

4. Складання плану реферату в чорновому варіанті.

5. концентрація підібраних фактів, цитат навколо кожного з пунктів плану

6.     Робота над остаточним варіантом плану з урахуванням головної думки реферату та його обсягу.

7.     Складання тексту реферату.

8.     Редагування тексту реферату.

Щоб реферат був змістовним, необхідно приділити увагу добору матеріалу. А для цього рекомендується використати ряд джерел. Передусім потрібно з'ясувати, яка література існує з теми реферату (за алфавітним, систематичним, тематичним каталогами, бібліографічними виданнями можна знайти необхідну літературу).
Працюючи з книгою, потрібно насамперед налаштуватися, дати собі цільову установку: вивчити за книжкою те чи інше питання, яке потрібно висвітлити; критично проаналізувати зміст книжки; перевірити, чи збігається ваша оцінка якоїсь проблеми з думкою автора, інших авторитетних осіб; вибрати для реферату найяскравіші факти, приклади, цікаві положення тощо.

Особливу увагу потрібно приділити вимогам щодо оформлення роботи. Оптимальний обсяг реферату – 10-12 друкованих сторінок. Такий реферат потребує для свого усного викладу перед аудиторією 10-15 хвилин. Записи ведуться з одного боку стандартних аркушів, які скріплено обкладинкою. На першій сторінці реферату потрібно написати зміст із зазначенням сторінок. Відповідним чином оформлений список використаної літератури додається наприкінці роботи. Оздобленням обкладинки не слід захоплюватися надмірно: головне у рефераті – старанний добір літератури, її ретельне  опрацювання, послідовність, аргументованість викладу та чіткість висновків. Але титульна сторінка повинна бути оформлена належним чином. На ній вказується:

·        назва установи, де виконана робота;

·        тема реферату;

·        прізвище, ім’я та по батькові автора;

·        група, спеціальність;

·        рік написання роботи.

Детальніше

Як підготуватися до твору-роздуму про літературного героя

1.   Перш ніж починати писати, чітко визначте своє ставлення до літературного героя, про якого буде ваш твір. Продумайте, що вас хвилює, цікавить, із чим ви не погоджуєтеся.

2.   Простежте в тексті, як письменник розкриває характер героя, як описує його вчинки. Зверніть увагу на художні деталі, котрі допомагають вам зробити висновок щодо ставлення автора до героя.

3.   Позначте в тексті місця, які допоможуть вам написати твір.

4.   Продумайте структуру вашого твору (вступ; основна частина, що складається з тез і доказів; висновок) і відповідно до неї доберіть додатковий матеріал (епіграф, цитати, факти), який знадобиться при написанні твору.

5.   Спочатку напишіть твір на чернетці.

6.   У вступній частині твору поясніть, з якою метою ви його пишете, яку головну думку хочете викласти.

В основній частині твору записуйте свої думки (тези) про героя та обов’язково аргументуйте їх. Пам’ятайте, що аргументи (докази) можуть бути як прямі, так і від протилежного. Намагайтеся уникати простого переказу епізодів твору. Вживайте тільки ті слова, значення яких ви знаєте. Уникайте повторення слів.

7.   У заключній частині вашого твору зробіть обґрунтований та емоційний висновок, сформулюйте ваше ставлення до героя, про якого ви пишете.

8.   Прочитайте написане, перевірте зміст вашого твору, послідовність викладу, виправте допущені помилки.

9.   Перепишіть роботу начисто.

10. Перевірте написане, подивіться, чи немає описок і пропусків букв або слів.

Детальніше

Як написати Есе

Есе – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми.

На відміну від реферату, який адресується будь-якому слухачеві есе – це ближче до репліки, що адресується підготовленому слухачу. Тобто людині, яка вже має уяву, про що йде мова. Власне, така «адресність» дозволяє автору есе зосередити увагу на розкритті нового змісту, а не нагромаджувати різними службовими деталями викладення матеріалу в письмовому форматі.

Поради щодо побудови есе:

• Будь-який твір есе варто розпочати зі вступу, в якому має бути висвітлено загальний підхід до теми, вступ повинен містити проблемне завдання і відповідь на поставлене питання. Автор есе не має права описувати все, що йому відомо в обсязі заданої теми, а лише те, що буде творчою відповіддю на поставлене питання у темі. Упродовж усього есе необхідно підкреслювати зв'язок поданих фактів з тезою.

• Основна частина есе вибудовується з метою переконання читача. Для цього автор есе має використати вагомі аргументи. Спочатку варто викласти головні ідеї та факти, які підтверджуватимуть приклади до цих ідей.

• Есе має містити озвучену кінцівку. При цьому зовсім не важливо, кінець є ствердженням будь-чого, запитанням чи статочно не завершеними роздумами. Вдалим варіантом завершення есе вважається використання афоризмів і цитат.

Детальніше

Анакреонт

(грец. Ανακρέων; близько 570 до н. е. — близько 485 до н. е.) — давньогрецький ліричний поет, представник монодичної лірики.

Народився в Теосі, у Малій Азії. Відомо, що із наступом персів близько 545 до н. е. Анакреонт переселився разом зі співгромадянами в Абдери, які були тоді заново засновані теосцями, що рятувалися від ворога. Через деякий час Анакреонт отримав запрошення від тирана Самоса Полікрата, куди і перебрався після завоювання Теоса персами. Анакреонт усе життя був вірний епікурейським настроям, дух розкоші й веселощів розбещеного на східний манер суспільства, що панував при дворі тирана, прийшлися йому до смаку. Коли в 522 до н. е. Полікрат помер, Анакреонт переселився в Афіни, до двору тирана Гіппарха, сина Пісістрата. Особлива дружба зв'язувала його з Гіппієм, що був аматором літератури і мистецтва. Час і місце смерті Анакреонта точно невідомі. Можливо, після смерті Гіппарха та вигнання Пісістратидів він повернувся на Теос, де жителі поставили йому символічний надгробок і статую. Однак незвичайні почесті, якими оточили Анакреонта афіняни, які також установили на Акрополі його статую роботи Фідія, дають підстави припускати, що Анакреонт, подібно Сімоніду, міг прожити в Афінах до початку V ст. до н. е. За античною традицією Анакреонт прожив 85 років.

Детальніше

Архілох

 (друга половина VII ст. до н. е.) — давньогрецький поет-лірик, автор ямбічних віршів.

Біографічні відомості про Архілоха майже відсутні. Основною заслугою давньогрецького поета було створення ямбічних віршів на основі фольклорної традиції. До того ж історично ямбічні вірші були засобом народного протесту, їх співали й під час землеробських свят. Характерні ознаки фольклорних ямбічних віршів перенесені і в літературні ямбічні вірші. Ними користувалися здебільшого не професійні літератори, а політики. Архілох використовував цей віршовий розмір (двоскладова стопа з наголосом на другому складі) для своїх творів викривального характеру. Жодного повного вірша Архілоха до нас не дійшло. За уривками його творів можна судити про особистість поета та його творчість. Архілох здебільшого пише про себе, присвячує окремі вірші і своїм товаришам. Поет характеризує себе «як служителя бога війни, знайомого з солодким даром муз». У віршах відкрито говорить про свої особисті недоліки, проблеми: бідність, пияцтво, нещасливе кохання. Нищівна сатира звучить у віршах про Лікамба і його доньок. За легендою, Лікамб ніби обіцяв поетові видати за нього заміж свою доньку Необулу, але не дотримав слова. Розлючений поет написав такі нищівні ямби, що довів батька з донькою до самогубства. Архілох міг бути не тільки злісним і мстивим. У його ямбічних віршах є роздуми про життя, він пише про свої душевні муки. Мова творів поета стисла, образна, влучна. Рапсоди (співці) виконували його твори на рівні з поемами Гомера та Гесіода.

Детальніше

Література на літо

Список творів  зі зарубіжної літератури

для 5 класу (обов’язкове читання)

•Індійська народна казка «Фарбований шакал»

•Японські народні казки «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик», «Момотаро,     або Хлопчик-Персик»

• Китайська народна казка «Пензлик Маляна»
        • Арабська народна казка «Сіндбад-мореплавець» (третя подорож)

• Я. і В. Грімм. «Пані Метелиця», «Бременські музиканти» 

• О. Пушкін. Вступ по поеми «Руслан і Людмила». «Казка про рибака та рибку», «Казка про мертву царівну і сімох богатирів»

• Г.К. Андерсен. «Соловей», «Непохитний олов’яний солдатик», «Дикі лебеді»

• Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка»

• Ернест Сетон-Томпсон. «Снап», «Лобо»

• Марк Твен. «Пригоди Тома Сойєра»

• Елеонор Портер. «Поліанна»

• Льюїс Керролл. «Аліса в Країні Див»

• Роальд Дал. «Чарлі і шоколадна фабрика»

• Туве Янсон. «Комета прилітає», «Капелюх чарівника», «Зима-чарівниця» (на вибір)

• Пауль Маар. «Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу»

Список творів  зі зарубіжної літератури

для 6 класу (обов’язкове читання)

1. Грецькі міфи «Міф про Прометея», «Міфи про Геракла», «Дедал і Ікар», «Нарцис», «Пігмаліон і Галатея», «Орфей і Еврідіка», «Деметра і Персефона» (3-4 за вибором вчителя)

2. Індійські міфи «Творення», «Про створення ночі», «Про потоп», «Про золоті часи»

3. Єгипетські міфи «Ра та Апоп», «Міф про те, як Тефнут покинула Єгипет» (1-2 за вибором вчителя)

4. Ж. Верн «П’ятнадцятирічний капітан», Р.Л. Стівенсон «Острів скарбів» (1 твір за вибором вчителя)

5. Ч. Діккенс «Різдвяна пісня в прозі»

6. М. Гоголь «Ніч перед Різдвом»

7. А. Чехов «Хамелеон», «Товстий і тонкий»

8. Д. Лондон «Жага до життя»

9. Г. Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома», В. Короленко «Сліпий музикант» (1 твір за вибором вчителя)

10. А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

11. Г. Лонгфелло «Пісня про Гайавату» (1 розділ за вибором вчителя)

12. Р. Д. Бредбері «Посмішка»

13. Р. Шеклі «Запах думок»

14. А. Ліндгрен «Брати Лев’яче серце», «Міо, мій Міо» (1 за вибором вчителя)

15. М. Енде «Джим Ґудзик і машиніст Лукас»

16. К. Нестлінгер «Конрад, або Дитина з бляшанки»

Список творів  зі зарубіжної літератури

для 7 класу (обов’язкове читання)

• Билини про Іллю Муромця

• Балади про Робін Гуда

• «Король Лір і його дочки»

• Фрідріх Шіллер. «Рукавичка»

• Йоганн Гете. «Вільшаний король»

• Роберт Стівенсон. «Вересковий мед»

• Адам Міцкевич «Світязь»

• Вальтер Скотт. «Айвенго»

• Артур Конан Дойль «Пістрява стрічка», «Спілка рудих»

• О’Генрі. «Останній листок», «Дари волхвів»

• Джеймс Олдрідж. «Останній дюйм»

• Герберт Уелс «Чарівна крамниця»

• Рюноске Акутагава «Павутинка»

• Василь Биков «Альпійська балада»

• Шолом-Алейхем «Пісня над піснями»

• Олександр Грін «Пурпурові вітрила»

• Едгар По «Золотий жук»

• Айзек Азімов «Фах»

• Діана Джонс «Мандрівний замок Хаула»

• Корнелія Функе «Чорнильне серце»

Список творів  зі зарубіжної літератури

для 8 класу (обов’язкове читання)

1.  Цикли давньогрецьких міфів:  троянський, ліванський, про аргонавтів.

2.     Гомер «Іліада».  «Одіссея»

3.     Публій Верґілій Марон «Енеїда»

4.     Міґель де Сервантес Сааведра «Дон Кіхот»

5.     Вільям Шекспір «Гамлет»

Додатково (на вибір 3):

1.     Боккаччо Дж. «Декамерон»

2.     Гоголь М. «Вечори на хуторі біля Диканьки»

3.     Корнель П. «Сид»

4.     Мелвілл.Г. «Мобі Дік, або Білий Кит», «Пісня про Нібелунгів»

5.     Рабле Ф. «Гаргантюа і Пантагрюель»

6.     Шекспір В. «Сон літньої ночі», «Венеціанський купець», «Король Лір»

7.     Биков В. «Знак біди»

Список творів  зі зарубіжної літератури

для 9 класу (обов’язкове читання)

1.     Йоганн Вольфґанґ  Ґете  «Фауст»

2.     Ернст Теодор Амадей  Гофман  «Крихітка  Цахес на прізвисько Ціннобер»

3.     О.С.Пушкін «Євгеній Онегін»

4.     Михайло  Лермонтов «Герой нашого часу»

Додатково (на вибір 3):

1.  Байрон Дж. «Корсар». «Манфред»

2. Бомарше П. «Весілля Фігаро»

3.Вольтер. «Кандід, або Оптимізм»

4.Гоголь М. Ревізор. Мертві душі;

5.Гофман Е. Т. А. «Золотий горнець»; «Життєва філософія кота Мурра»

6.Лермонтов М.  «Маскарад»

7.Міцкевич А. «Пан Тадеуш»

8.Петефі Ш. «Витязь Янош»

9. Пушкін О. «Цигани». «Борис Годунов»

10.Санд Жорж. «Консуело»

      11.Словацький Ю. «Мазепа»

Детальніше

Шарль Перро

(1628-1703)

французький письменник, поет, критик

       В одному із найбільших і найкрасивіших міст у світі — Парижі (столиці Франції) — 12 січня 1628 року народилися близнюки. Подружжя Перро вже виховувало чотирьох синів. Батько, впливовий адвокат Фернан Перро, вирішив назвати новонароджених на честь французьких королів: Шарль та Франсуа. Та через півроку маленький Франсуа помер.
Дитинство Шарля було цікавим. Років з 6-ти він навчився від мами читати. Першу чарівну казку хлопчик почув від своєї няні. Йому настільки сподобались чарівні казки, що він готовий був слухати їх знову і знову. Він навіть спробував разом зі старшими братами написати свою казку. І називалася вона «Кохання лінійки та компаса».
Шарлю було 8 років, коли його віддали на навчання в коледж Бове, який був розташований недалеко від будинку родини Перро. Спочатку Шарль відставав у навчанні. Він став мовчазним, усього боявся. Навчання було для нього справжнім випробуванням. До 13 років коледж Бове був для Шарля справжнім жахом. В нього тут не було друзів, бо однолітки сторонилися його, але не чіпали, тому що в цьому ж коледжі навчалися старші брати Шарля, які могли за нього заступитися. Але згодом він став майже найкращим учнем. Та через складний характер Шарлю довелося залишити коледж і навчатися самостійно.
Майбутній казкар закінчив коледж на відмінно. Батько наполягав, щоб син одержав юридичну освіту. І хоча Шарль мріяв стати письменником, після закінчення університету працював в паризькому суді адвокатом. Однак Шарль бачив, що не може протистояти несправедливості. Через 5 років пішов з адвокатури.
Перро почав писати поеми, присвячені королеві. Правда, ще в коледжі він писав вірші. Йому дуже подобалася антична література. І він з братами зробив переклад на французьку «Енеїди».
Молодого юриста помітили, і міністр фінансів Ніколо Фуке запросив Перро на роботу. Шарль служив при дворі Людовика XIV. Король був задоволений його службою і навіть інколи радився із Шарлем. Перро розбагатів, став членом Французької академії наук, але й надалі свої придворні обов'язки поєднував з літературною діяльністю.
Творчий спадок Шарля Перро великий. Він працював над створенням «Всезагального словника французької мови». Його перу належить робота «Великі люди Франції», написані статті, книги, мемуари, поеми у віршах, багато поезій.
І хоча писав Шарль багато і в різному жанрі, основним жанром його творчості стала чарівна казка. До нього спеціально для дітей ніхто не писав. І це, напевно, найбільша заслуга Шарля Перро — його казки поклали початок дитячої літератури як окремого жанру.
Перші свої казки Ш. Перро написав у віршах, які закінчував повчальними віршованими рядками. Наприклад, казка «Червона Шапочка» містила віршик, який давав дівчатам настанову, що небезпечно слухати лихих людей. Потім казки Перро почали друкуватися без повчальних додатків, бо вони були зайві. Читачі й самі добре розуміли, що хоче сказати казкар своїми творами.
Звісно, казки Шарль Перро вигадував не сам. Деякі пам'ятав з дитинства, про інші довідався протягом життя, адже писати казки письменник почав вже у 68 років. Казки Шарля Перро — літературні, створені за сюжетами європейського фольклору.
Славу авторові приніс збірник «Казки матусі Гусині». А почалося все у 1696 році, коли в одному журналі з'явилася казка «Спляча Красуня», яка дуже сподобалася читачам. Саме тоді Перро вирішив написати цілу книжку під назвою «Казки моєї матусі Гусині», з якою пов'язана одна сімейна таємниця. Книга була видана під ім'ям П'єра Перро.
Чому Шарль підписався цим ім'ям? Таємниця з'ясувалася дослідниками його творчості через багато років. Вважають, що книжку написав сам Шарль Перро, щоб допомогти синові П'єру зробити кар'єру при дворі, написавши казки та присвятивши їх юній принцесі Орманській, племінниці короля. Книжку він підписав ім'ям сина. Сподівання Шарля справдилися. Син П'єр Перро подарував принцесі присвячену їй книгу і одержав, як нагороду, — дворянський титул, а також увійшов в коло близьких друзів принцеси.
А вийшло так, що саме ця книга принесла авторові світову славу. «Казки матусі Гусині» сподобалися парижанам. Щодня у паризькій крамниці Клода Барбена за 1 день продавалося до 50-ти книжок. Протягом року видавець тричі повторював тираж. Це був безпрецедентний випадок в історії книгодрукування Франції. Таке не снилося нікому з авторів сучасних дитячих бестселлерів. Поступово вся Європа вже знала та полюбила героїв казок Шарля Перро.
Казки письменника чарівні: в них діють чарівники та чарівниці, є чоботи-скороходи, чарівна паличка, вовк розмовляє людською мовою, а в «Синій Бороді» на ключику не відмиваються криваві плями.
Отже, Шарль Перро першим відчинив двері в літературу чарівній казці, став основоположником цього жанру. Червону Шапочку, Кота в чоботях, Хлопчика-Мізинчика, Віслюкову Шкіру, Сплячу Красуню таСиню Бороду знають всі дорослі давним-давно. Але Шарль Перро зміг так їх переповісти, що його перекази сподобалися всім. Всесвітня енциклопедія казок стверджує: «Це був найдобріший казкар в історії літератури. Він перший створив справжні дитячі казки — добрі та щасливі».
Ось таким був він, автор першої дитячої книжки, основоположник жанру «чарівна казка» — Шарль Перро. 384 роки виповнилося від дня його народження, а його ім'я пам'ятають, казки — читають.
16 травня 1703 року Шарль Перро пішов з життя. Йому було лише 75 років. Поховали його на паризькому кладовищі Сен Бонуа. На початку ХІХ століття у зв'язку із закриттям кладовища, останки Шарля Перро були перенесені до підземного некрополя церкви Сен Бонуа.

Але доки читають його казки, живе пам'ять про нього. Казки — справа давня. Вони прийшли з тих часів, коли не було ані книги, ані письменників. Але Шарль Перро зумів переповісти те, що чув від няні з дитинства таким чином, що його казками зачитувалися не лише діти, але й дорослі. На сюжети казок Перро створено опери «Попелюшка», «Замок герцога Синя Борода», балети «Спляча красуня»,«Попелюшка», багато фільмів мультфільмів.

Детальніше

ГАНС ХРІСТІАН АНДЕРСЕН

(1805-1875)

Ганс Хрістіан Андерсен - датський казкар, романіст, поет і драматург - народився 2 квітня 1805 року в невеличкому провінційному містечку Оденсе в сім'ї чоботаря. Батько, незважаючи на свій фах, був людиною начитаною і свою любов до книги зумів передати Гансу Хрістіану. Потяг до творчості привів його в 1819 році до столиці, де він, живучи впроголодь, зміг закінчити школу й університет. 
Перші три роки в Копенгагені Андерсен пов'язує своє життя з театром: робить спробу стати актором, пише трагедії та драми. У 1822 році виходить п'єса "Сонце ельфів", написана за давньоскандинавським сюжетом. Драма виявилася незрілим, слабким твором, але привернула увагу дирекції театру, з яким на той час співпрацював автор-початківець. Рада директорів домоглася для Андерсена стипендії й права безкоштовного навчання в гімназії. Сімнадцятирічний юнак потрапляє до другого класу латинської школи й, незважаючи на глузування товаришів, закінчує її. 
У 1826-1827 роках виходять перші друковані вірші Андерсена, а в 1829 році він досить вдало випробовує себе в жанрі дорожніх нотаток - книжка "Подорож пішки від Хольмен-капалу до східного мису острова Амагер" вразила сучасників свіжістю світосприйняття, багатою фантазією й життєрадісним гумором. Мандрувати Андерсен любив протягом усього свого життя: він побував у Німеччині, Італії, Франції, Англії, Швеції, Португалії, Греції, Північній Африці, збирався до Америки. Його дорожні нотатки відзначалися точністю замальовок з натури в поєднанні з романтичною фантазією, мали пізнавальний й захоплюючий характер, були написані живою мовою. Спогади про подорож до Італії стали основою для написання першого роману Андерсена "Імровізатор" (1834). Усього в 30-ті роки XIX століття видатним датчанином було написано шість романів ("Імпровізатор", "О.Т.", "Тільки скрипаль" та ін. які мали незмінний успіх. Автора навіть порівнювали з В. Скоттом і В. Гюго. Але світове визнання йому принесли казки. 
З 1835 року Андерсен починає періодично видавати казки, які в 1841 році увійдуть у книжку "Казки, що були розказані дітям". Ранні казки Андерсена - це, як правило, літературні переробки народних казок, які він сам чув у дитинстві ("Кресало", "Маленький Клаус і Великий Клаус", "Принцеса на горошині", "Дикі лебеді", "Свинопас" та ін.). Сюжет "Нового вбрання короля" було запозичено з іспанського джерела. А от "Дюймовочка", "Русалочка", "Калоші щастя", "Ромашка", "Стійкий олов'яний солдатик", "Оле Лукойє", хоча й дещо пов'язані з фольклором, все ж таки є авторськими творами. На тлі численних казкарів, яких породила епоха романтизму в різних країнах, казки Андерсена відрізняються відсутністю дидактичних основ і, як здавалося критикам XIX століття, відсутністю належної шани до королівських осіб, які в казках Андерсена ходять палацом у пантофлях (адже палац є їхнім домом), стелють постелі й варять гречану кашу. Казки Андерсена, з одного боку, є цілком антисоціальними, а з другого - мегасоціальними. Вони вийшли за межі свого століття, стали постійними супутниками людства через бачення датським казкарем вічного змісту будь-якої людини, нехай то буде король, королева, принцеса або селянин. 
Символом творчості Андерсена вважається Русалочка, героїня однойменної казки (їй навіть встановлено пам'ятник у Данії). Народні сюжети, пов'язані з любов'ю між людиною і антропоморфною природною істотою, існують у різних народів (згадаймо поетичну драму Лесі Українки "Лісова пісня", яку теж було створено за фольклорними мотивами). Знав подібні легенди й датський фольклор. Але казка, яку було створено Андерсеном, набула особливого поетичного змісту. Русалочка втілює стихійні сили, від яких вже давно трагічно відокремилось людство. Русалочка, Дюймовочка, Гидке Каченя відображають протиріччя між трагічно-утилітарним світом людей і таємничими силами природи й творчості. 
Всі романтичні герої Андерсена не відмовляються від своєї справжньої поетичної природи, хоч би як важко їм велося. Слово "справжній", взагалі, є ключовим в Андерсена. "Справжній" означає природний, істинний, правдивий. У "Калошах щастя" письменник обігрує вічну проблему незадоволення людей тим, що вони мають, споконвічні прагнення кращої долі. Нерозумний чиновник, який живе в ХЇХ столітті, мріє про середньовіччя. Зазнавши великого страху від здійснення власної мрії, чиновник повертається до свого віку і дякує Богові за те, що він не живе в середньовіччі. Іншим володарем Калош щастя стає простий солдат, який мріє зайняти командний пост, але, отримавши його, дуже хоче знову стати простим солдатом. 
"Калоші щастя", з одного боку, вирішують філософську проблему щастя в дусі релігійного фаталізму (що є характерною рисою романтизму), з другого - іронізують з приводу ідеалізації середньовіччя, яка була вельми поширеною у колах романтиків (романтична іронія). 
Андерсен є захисником простого й ясного погляду на світ, який, на його думку, і є справжнім. Такий погляд мають діти й художники. Тому саме малий хлопець стає відкривачем істини "У новому вбранні короля", тому й осміяно дурненьку принцесу зі "Свинопаса", яка погналася за дорогими іграшками й відмовилася від справжніх, природних, і тому чарівних троянди й солов'я. І справжня принцеса завжди буде принцесою, навіть в одязі жебрачки ("Принцеса на горошині"), тому що принцесою вона народилася (знову релігійний фаталізм). 
Сорокові роки XIX століття стають новим і найвищим досягненням казкової творчості Андерсена. До збірки "Нові казки" (1844-1848) увійшли найзначніші й найвідоміші казки: "Снігова королева", "Гидке каченя", "Соловей", "Тінь", "Дівчинка з сірниками". Казки Андерсена стають більш ускладненими, глибокими, мають подвійного адресата: через захопливість фабули вони приваблюють дітей, а глибиною змісту - дорослих. Його казки написано простою мовою, наближеною до народної, і цим вони є близькими до дитячого розуміння. Але за удаваною простотою приховується філософський підтекст, який є незрозумілим дітям, але цікавить дорослих. 
Чимало мотивів творчості Андерсена приєднуються до традиційних романтичних мотивів. Гидке каченя стає в один ряд з альбатросом Кольріджа й Бодлера, примушує згадати "Чайку" Чехова. Проблема трагічного життя обдарованої особистості набула особливої актуальності в епоху розвитку буржуазних настроїв. Гидке каченя одночасно є прекрасним лебедем, але зажирілі мешканці пташника цього не розуміють. Далі власної годівниці вони не бачать і власну рабську психологію вважають єдино правильною. 
Казка "Тінь", найглибший філософський твір Андерсена, примикає до двох традицій, які існували в романтизмі. З одного боку, історія вченого, який спромігся шляхом раціонального експерименту відлучити від себе власну тінь, споріднює казку із творами Гофмана ("Крихітка Цахес", "Еліксири Сатани"), повістю Шаміссо "Неймовірні пригоди Петера Шлеміля", а також із знаменитим "Франкенштейном" Мері Годвін-Шеллі. Високодуховна й талановита людина, яка стала рабом тіні, сама накликала на себе біду. Не розуміючи справжньої суті природи, вчений поставився до власного експерименту занадто легковажно, відпустивши тінь в гості до сусідів. Він думав, що тільки він сам є самим собою, але людська психіка - річ таємнича, і про це неодноразово говорили романтики, розкриваючи тему двійництва. Тінь виявляється досить самостійною і зловредною істотою, яка руйнує долю свого колишнього господаря. Так через "дитячий" жанр казки Андерсен передає глибокі філософські думки. 
Збірки останнього етапу творчості письменника вийшли під назвою "Історії" (1852-1855) та "Нові казки та історії" (1858-1872). Це справді були дивовижні історії про навколишній світ, риси реальності дедалі більше проникають у казки письменника, героями яких стають сучасники автора: звичайні люди зі своїми повсякденними турботами і проблемами, видатні вчені й художники. Андерсен хоче привернути увагу читача до майже казкових можливостей людини. 
У 1855 році з'являється автобіографічна книжка "Пригоди мого життя", яка стала продовженням і доповненням першого варіанта автобіографії "Казка мого життя" (1847). Зі сторінок цих книжок постає образ видатної людини, великого фантазера, який зумів через усе своє життя пронести дитячу закоханість у таємничий світ казки й щедро поділитися цим зі своїми читачами. 
Помер видатний датський письменник, засновник літературної казки, у віці сімдесяти років 4 серпня 1875 року в Копенгагені. 

ОСНОВНІ ТВОРИ: 
"Гидке каченя", "Соловей", "Дівчинка з сірниками", "Снігова королева", "Калоші щастя". 

ЛІТЕРАТУРА: 1. Гренбек Б. Ханc Кристиан Андерсен. Жизнь. Творчество. Личность. - М., 1979.; 2. Брауде Л. Ю. Жизнь и творчество Ханса Кристиана Андерсена. - Л., 1973.

Детальніше