Складання тез

Тези — коротко сформульовані основні положення статті, лекції, повідом­лення, доповіді. Це короткий письмовий виклад основних думок джерела без пояснень, ілюстрацій та посилань. У тезах переважають загальні поло­ження.

1. Уважно прочитайте текст, на підставі якого необхідно скласти тези.

2. З'ясуйте значення слів і термінів, що вам незрозумілі.

3. Розпочинайте складати тези лише тоді, коли ви з'ясували зміст тексту в цілому і його головну думку.

4. Визначте у тексті основні положення, що є ланками логічного лан­цюжка, за допомогою якого автор послідовно розкриває свою думку.

5. Сформулюйте їх своїми словами (це сприяє кращому розумінню тек­сту) і запишіть.

Детальніше

Складання простого або розгорнутого плану

1. Зверніть увагу на тему плану, який ви повинні скласти. Уважно про­читайте текст і виберіть із нього лише той матеріал, який відповідає

темі плану.

2. Розпочинайте складати план лише тоді, коли з'ясуєте зміст матеріалу в цілому.

3. Залежно від того, який вид плану (простий або розгорнутий) необхід­но скласти, оберіть один із двох запропонованих шляхів.

     3.1. Якщо потрібно скласти простий план, то переділіть текст на логіч­но завершені частини; знайдіть у кожній із них головну думку; чітко, ясно і конкретно сформулюйте та запишіть її.

     3.2. Якщо план розгорнутий, у кожній із логічно завершених частин тексту вирізніть декілька положень, які розкривають головну думку; сформулюйте і запишіть головні думки у вигляді пунктів плану, а положення, що їх розкривають,— як підпункти.

4. Перед тим, як записати план, перевірте, чи всі головні ідеї тексту знайшли у ньому відображення.

Детальніше

Як працювати з цитатою

1. Цитатою користуються для уточнення власних думок, для її підтвердження.
2. Для цитування вибирай ті місця, які найточніше виражають головну думку автора.
3. Не можна зловживати цитатами. Посилання на авторитет – це не доказ.
4. Цитата повинна виписуватись так, щоб у ній була закінчена думка автора.
5. Виписувати цитату слід старанно, без зміни слів, з дотриманням всіх розділових знаків, з позначенням пропусків.
6. Кожна цитата береться в лапки.
7. Після цитати вказується джерело:прізвище автора, назва книги, місце і рік видання, номер тому і сторінки.

Детальніше

Робота над повідомленням

  1.   Прочитайте в підручнику параграф, до якого ви складаєте повідомлення.
  2.   Складіть  орієнтовний  план  свого  повідомлення.
  3.   Визначте  літературу,  за  якою  ви  будете  його  готувати.
  4.   Опрацюйте  літературу,  за  необхідністю  внесіть  уточнення  до плану.
Зверніть  увагу  на  логіку  свого  викладу.
  5.   За  планом  запишіть  зміст  повідомлення  або  складіть  його тези.
  6.   Подумайте  над  тим,  який  ілюстративний  матеріал  доцільно використовувати.
  7.   Під  час  виступу  з  повідомленням  не  забувайте  про  виразність і  правильність  своєї  мови.

Детальніше

Як підготуватися до переказу твору або його уривка

Насамперед чітко визначте своє ставлення до героя, про якого ви писатимете у творі. Уважно прочитайте твір.
1.    Поділіть його на завершені за змістом частини.
2.    Підготуйтеся до переказу окремих частин:
·       зверніть увагу на незрозумілі слова, словосполучення; з'ясуйте їхній зміст, намагайтеся використовувати під час переказу
      запам'ятайте, про що йдеться на початку, в сере­дині та наприкінці кожної частини.
3. Переказуючи зміст певної частини, користуйтеся запитаннями-порадами:
·       про що пише автор (докладний зміст частини);
·       як він це робить (художні засоби, які використовує письменник).
4. Якщо вам запропоновано вибірковий переказ, із усіх визначених частин слід дібрати лише ті, які відповідають меті поставлених перед вами завдань, і докладно їх переказати.
 5.  Працюючи над стислим переказом, визначте головну думку прочитаного і, уникаючи зайвої деталізації перекажіть основні події твору.

Детальніше

Пам'ятка: Як написати реферат

Рефератом називається доповідь, розроблена на основі критичного огляду, вивчення декількох джерел. В основі його лежить стислий переказ у письмовій формі чи у формі публічного виступу за змістом книжки, результатів вивчення якоїсь проблеми, підсумків наукової роботи.

Приступаючи до написання реферату, слід пам’ятати, що цей жанр наукового стилю передбачає наявність трьох частин.
І. ВСТУП – в ньому розкривається актуальність теми, зв’язок з важливими проблемами сучасної практики, висвітлюється історія питання, може бути поданий також огляд літератури з теми та викладені відомості про авторів матеріалу, який реферується.
ІІ. Основна частина – стислий, але достатньо повний і точний виклад (переказ) суті наукової інформації з теми.
ІІІ. Заключна частина – у ній формулюються зауваження та загальні висновки із усього сказаного, узагальнення; вказується, які питання вдалося розкрити більш-менш повно, а які потребують подальшого опрацювання.
Реферат пишеться не на основі власних суджень,  а за чужими матеріалами, тому така робота є компілятивною (від лат. compiletio, букв. – крадіжка, грабіж).

Послідовність дій у роботі над рефератом

1. Добір літератури відповідно до теми (не менше 5-6 джерел)

2. Продумання меж теми, осмислення головної думки реферату.

3. Опрацювання дібраних джерел (помітки, виписки, систематизація виписок за змістом).

4. Складання плану реферату в чорновому варіанті.

5. концентрація підібраних фактів, цитат навколо кожного з пунктів плану

6.     Робота над остаточним варіантом плану з урахуванням головної думки реферату та його обсягу.

7.     Складання тексту реферату.

8.     Редагування тексту реферату.

Щоб реферат був змістовним, необхідно приділити увагу добору матеріалу. А для цього рекомендується використати ряд джерел. Передусім потрібно з'ясувати, яка література існує з теми реферату (за алфавітним, систематичним, тематичним каталогами, бібліографічними виданнями можна знайти необхідну літературу).
Працюючи з книгою, потрібно насамперед налаштуватися, дати собі цільову установку: вивчити за книжкою те чи інше питання, яке потрібно висвітлити; критично проаналізувати зміст книжки; перевірити, чи збігається ваша оцінка якоїсь проблеми з думкою автора, інших авторитетних осіб; вибрати для реферату найяскравіші факти, приклади, цікаві положення тощо.

Особливу увагу потрібно приділити вимогам щодо оформлення роботи. Оптимальний обсяг реферату – 10-12 друкованих сторінок. Такий реферат потребує для свого усного викладу перед аудиторією 10-15 хвилин. Записи ведуться з одного боку стандартних аркушів, які скріплено обкладинкою. На першій сторінці реферату потрібно написати зміст із зазначенням сторінок. Відповідним чином оформлений список використаної літератури додається наприкінці роботи. Оздобленням обкладинки не слід захоплюватися надмірно: головне у рефераті – старанний добір літератури, її ретельне  опрацювання, послідовність, аргументованість викладу та чіткість висновків. Але титульна сторінка повинна бути оформлена належним чином. На ній вказується:

·        назва установи, де виконана робота;

·        тема реферату;

·        прізвище, ім’я та по батькові автора;

·        група, спеціальність;

·        рік написання роботи.

Детальніше

Анакреонт

(грец. Ανακρέων; близько 570 до н. е. — близько 485 до н. е.) — давньогрецький ліричний поет, представник монодичної лірики.

Народився в Теосі, у Малій Азії. Відомо, що із наступом персів близько 545 до н. е. Анакреонт переселився разом зі співгромадянами в Абдери, які були тоді заново засновані теосцями, що рятувалися від ворога. Через деякий час Анакреонт отримав запрошення від тирана Самоса Полікрата, куди і перебрався після завоювання Теоса персами. Анакреонт усе життя був вірний епікурейським настроям, дух розкоші й веселощів розбещеного на східний манер суспільства, що панував при дворі тирана, прийшлися йому до смаку. Коли в 522 до н. е. Полікрат помер, Анакреонт переселився в Афіни, до двору тирана Гіппарха, сина Пісістрата. Особлива дружба зв'язувала його з Гіппієм, що був аматором літератури і мистецтва. Час і місце смерті Анакреонта точно невідомі. Можливо, після смерті Гіппарха та вигнання Пісістратидів він повернувся на Теос, де жителі поставили йому символічний надгробок і статую. Однак незвичайні почесті, якими оточили Анакреонта афіняни, які також установили на Акрополі його статую роботи Фідія, дають підстави припускати, що Анакреонт, подібно Сімоніду, міг прожити в Афінах до початку V ст. до н. е. За античною традицією Анакреонт прожив 85 років.

Детальніше

Архілох

 (друга половина VII ст. до н. е.) — давньогрецький поет-лірик, автор ямбічних віршів.

Біографічні відомості про Архілоха майже відсутні. Основною заслугою давньогрецького поета було створення ямбічних віршів на основі фольклорної традиції. До того ж історично ямбічні вірші були засобом народного протесту, їх співали й під час землеробських свят. Характерні ознаки фольклорних ямбічних віршів перенесені і в літературні ямбічні вірші. Ними користувалися здебільшого не професійні літератори, а політики. Архілох використовував цей віршовий розмір (двоскладова стопа з наголосом на другому складі) для своїх творів викривального характеру. Жодного повного вірша Архілоха до нас не дійшло. За уривками його творів можна судити про особистість поета та його творчість. Архілох здебільшого пише про себе, присвячує окремі вірші і своїм товаришам. Поет характеризує себе «як служителя бога війни, знайомого з солодким даром муз». У віршах відкрито говорить про свої особисті недоліки, проблеми: бідність, пияцтво, нещасливе кохання. Нищівна сатира звучить у віршах про Лікамба і його доньок. За легендою, Лікамб ніби обіцяв поетові видати за нього заміж свою доньку Необулу, але не дотримав слова. Розлючений поет написав такі нищівні ямби, що довів батька з донькою до самогубства. Архілох міг бути не тільки злісним і мстивим. У його ямбічних віршах є роздуми про життя, він пише про свої душевні муки. Мова творів поета стисла, образна, влучна. Рапсоди (співці) виконували його твори на рівні з поемами Гомера та Гесіода.

Детальніше

Література на літо

Список творів  зі зарубіжної літератури

для 5 класу (обов’язкове читання)

•Індійська народна казка «Фарбований шакал»

•Японські народні казки «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик», «Момотаро,     або Хлопчик-Персик»

• Китайська народна казка «Пензлик Маляна»
        • Арабська народна казка «Сіндбад-мореплавець» (третя подорож)

• Я. і В. Грімм. «Пані Метелиця», «Бременські музиканти» 

• О. Пушкін. Вступ по поеми «Руслан і Людмила». «Казка про рибака та рибку», «Казка про мертву царівну і сімох богатирів»

• Г.К. Андерсен. «Соловей», «Непохитний олов’яний солдатик», «Дикі лебеді»

• Оскар Уайльд. «Хлопчик-зірка»

• Ернест Сетон-Томпсон. «Снап», «Лобо»

• Марк Твен. «Пригоди Тома Сойєра»

• Елеонор Портер. «Поліанна»

• Льюїс Керролл. «Аліса в Країні Див»

• Роальд Дал. «Чарлі і шоколадна фабрика»

• Туве Янсон. «Комета прилітає», «Капелюх чарівника», «Зима-чарівниця» (на вибір)

• Пауль Маар. «Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу»

Список творів  зі зарубіжної літератури

для 6 класу (обов’язкове читання)

1. Грецькі міфи «Міф про Прометея», «Міфи про Геракла», «Дедал і Ікар», «Нарцис», «Пігмаліон і Галатея», «Орфей і Еврідіка», «Деметра і Персефона» (3-4 за вибором вчителя)

2. Індійські міфи «Творення», «Про створення ночі», «Про потоп», «Про золоті часи»

3. Єгипетські міфи «Ра та Апоп», «Міф про те, як Тефнут покинула Єгипет» (1-2 за вибором вчителя)

4. Ж. Верн «П’ятнадцятирічний капітан», Р.Л. Стівенсон «Острів скарбів» (1 твір за вибором вчителя)

5. Ч. Діккенс «Різдвяна пісня в прозі»

6. М. Гоголь «Ніч перед Різдвом»

7. А. Чехов «Хамелеон», «Товстий і тонкий»

8. Д. Лондон «Жага до життя»

9. Г. Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома», В. Короленко «Сліпий музикант» (1 твір за вибором вчителя)

10. А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

11. Г. Лонгфелло «Пісня про Гайавату» (1 розділ за вибором вчителя)

12. Р. Д. Бредбері «Посмішка»

13. Р. Шеклі «Запах думок»

14. А. Ліндгрен «Брати Лев’яче серце», «Міо, мій Міо» (1 за вибором вчителя)

15. М. Енде «Джим Ґудзик і машиніст Лукас»

16. К. Нестлінгер «Конрад, або Дитина з бляшанки»

Список творів  зі зарубіжної літератури

для 7 класу (обов’язкове читання)

• Билини про Іллю Муромця

• Балади про Робін Гуда

• «Король Лір і його дочки»

• Фрідріх Шіллер. «Рукавичка»

• Йоганн Гете. «Вільшаний король»

• Роберт Стівенсон. «Вересковий мед»

• Адам Міцкевич «Світязь»

• Вальтер Скотт. «Айвенго»

• Артур Конан Дойль «Пістрява стрічка», «Спілка рудих»

• О’Генрі. «Останній листок», «Дари волхвів»

• Джеймс Олдрідж. «Останній дюйм»

• Герберт Уелс «Чарівна крамниця»

• Рюноске Акутагава «Павутинка»

• Василь Биков «Альпійська балада»

• Шолом-Алейхем «Пісня над піснями»

• Олександр Грін «Пурпурові вітрила»

• Едгар По «Золотий жук»

• Айзек Азімов «Фах»

• Діана Джонс «Мандрівний замок Хаула»

• Корнелія Функе «Чорнильне серце»

Список творів  зі зарубіжної літератури

для 8 класу (обов’язкове читання)

1.  Цикли давньогрецьких міфів:  троянський, ліванський, про аргонавтів.

2.     Гомер «Іліада».  «Одіссея»

3.     Публій Верґілій Марон «Енеїда»

4.     Міґель де Сервантес Сааведра «Дон Кіхот»

5.     Вільям Шекспір «Гамлет»

Додатково (на вибір 3):

1.     Боккаччо Дж. «Декамерон»

2.     Гоголь М. «Вечори на хуторі біля Диканьки»

3.     Корнель П. «Сид»

4.     Мелвілл.Г. «Мобі Дік, або Білий Кит», «Пісня про Нібелунгів»

5.     Рабле Ф. «Гаргантюа і Пантагрюель»

6.     Шекспір В. «Сон літньої ночі», «Венеціанський купець», «Король Лір»

7.     Биков В. «Знак біди»

Список творів  зі зарубіжної літератури

для 9 класу (обов’язкове читання)

1.     Йоганн Вольфґанґ  Ґете  «Фауст»

2.     Ернст Теодор Амадей  Гофман  «Крихітка  Цахес на прізвисько Ціннобер»

3.     О.С.Пушкін «Євгеній Онегін»

4.     Михайло  Лермонтов «Герой нашого часу»

Додатково (на вибір 3):

1.  Байрон Дж. «Корсар». «Манфред»

2. Бомарше П. «Весілля Фігаро»

3.Вольтер. «Кандід, або Оптимізм»

4.Гоголь М. Ревізор. Мертві душі;

5.Гофман Е. Т. А. «Золотий горнець»; «Життєва філософія кота Мурра»

6.Лермонтов М.  «Маскарад»

7.Міцкевич А. «Пан Тадеуш»

8.Петефі Ш. «Витязь Янош»

9. Пушкін О. «Цигани». «Борис Годунов»

10.Санд Жорж. «Консуело»

      11.Словацький Ю. «Мазепа»

Детальніше

Данте Алігєрі

(1265-1321)
Життя і творчість

Понад шість століть минуло з того дня, коли прах Данте був укладений в мармуровий саркофаг, встановлений у Равенні в церкві Сан-П’єр-Маджоре, але образ великого поета і його творіння, його «Комедія», вже найближчим поколінням названа «божественною», залишаються високими духовними орієнтирами людства. Кожна нова епоха культури, приносячи з собою Інший світогляд, інше знання, інші цінності, незмінно зверталася до творчості Данте як до абсолютного зразка і джерела духовної наснаги.

Народився Данте в дворянській сім'ї, яка належала до партії гвельфів, однієї з найбільш впливових флорентійських політичних партій. Вона виражала інтереси міської буржуазії й орієнтувалася на папу. Другою впливовою партією була партія гібелінів, яка захищала інтереси феодалів і орієнтувалася на імператора. Оскільки Флоренція на той чає була найбільш розвинутим і найбагатшим містом роздробленої Італії, то саме тут відбувалась запекла боротьба між буржуазією, що поступово набирала силу, і прибічниками феодального суспільства.

Партія гібелінів була на боці імператора Священної Римської імперії, якого вже декілька сторіч вибирали з числа німецьких королів. Наприкінці XIII в. флорентійські гвельфи, що остаточно вигнали з міста гібелінів, у свою чергу розкололися на дві партії, «Чорні» і «Білі»: «Білі» відстоювали незалежність комуни від папської курії, а «Чорні» були прихильниками папи. Ніякої керівної ідеї за цим розколом вже не виявилося. Це була сутичка не патріотів і ідеологів, а хижаків і честолюбців. Данте ясніше, ніж хто-небудь інший, бачив і шляхетність, і ницість політики, усвідомлював і її благу необхідність, і її ганебну неправедність. Ця ясність свідомості накладає на його образ і долю виразний трагічний колорит.

У житті Данте є два лейтмотиви, дві основоположні реальності — політика і література. До певного моменту ніяких зближень, ніяких стиків між ними не виникає: Данте-поет і Данте-громадський діяч — це ніби дві різні людини, не знайомі один з одним.

Данте з молодих років брав участь у політичній боротьбі на боці гвельфів, що вплинуло на формування його активної та діяльної натури. В той же час, навчаючись юриспруденції в Болонському університеті, Данте захоплюється поезією. Особливий вплив на нього здійснює школа «солодкого нового стилю», засновником якої був викладач літератури Болонського університету Гвідо Гвініцеллі. Саме його Данте називав своїм учителем і батьком. Лірика школи «солодкого нового стилю» поєднувала в собі досвід провансальської лицарської поезії з її витонченим культом служіння Дамі й традиції сицилійської поезії, насиченої роздумами та філософським спогляданням краси.

Ранні твори Данте (30 віршів, із яких 25 сонетів, 4 канцони і одна станца), об'єднані прозовим текстом, склали збірку під назвою «Нове життя» (Vita nuova). Твори цієї збірки несуть в собі всі елементи «солодкого нового стилю» — філософічність, риторичність, містичну символіку та витонченість форми. Але разом з тим збірка стає і першим здобутком нової Ренесанської літератури — справжнім гімном життю і любові. Данте не тільки знається на поезії, а й, будучи людиною твердого характеру й сильних пристрастей, людиною з розвиненою громадянською свідомістю, стає помітною політичною постаттю. До влади у Флоренції приходять гвельфи, і у 1300 році Данте обирається одним із семи членів колегії пріорів, яка правила міською комуною. Однак в умовах загострення суспільної боротьби єдність гвельфської партії тривала недовго.

За допомогою папської влади «чорні» гвельфи розгромили «білих» і почали над ними розправу. Будинок Данте зруйнували, а самого його засудили до спалення. Рятуючи життя, Данте у 1302 році покидає Флоренцію, до якої так і не зможе більше повернутись. Перші роки вигнання він живе надією на поразку «чорних», намагається встановити зв'язки з гібелінами, але, швидко зневірившись в них, проголошує, що віднині він сам «собою творить партію». Залишаючись прибічником єдиної Італії, Данте покладає надії на германського імператора Генріха VII, який невдовзі вмирає.

У вигнанні поет повною мірою пізнає, яким «гірким буває чужий хліб і як важко підніматись чужими сходами».

Флоренція пропонує Данте повернутись до рідного міста за умови виконання принизливого обряду покаяння, від чого Данте рішуче відмовляється. У 1315 році флорентійська сеньйорія знову засуджує його до смертної кари, і Данте назавжди втрачає надію на повернення до Флоренції, але не припиняє своєї суспільно-політичної діяльності за Італію без міжусобних війн і без папської влади.

Не припиняє він і літературної діяльності. У його творчості періоду вигнання з'являються нові риси, зокрема пристрасний дидактизм. Данте виступає як філософ і мислитель, керований бажанням вчити людей, відкривати їм світ істини, сприяти своїми творами моральному поліпшенню світу.

Детальніше