Підручник для 5-го класу: Зарубіжна література (Ковбасенко)

Ось ви й залишили стіни початкової школи, зробивши перший крок в доросле життя, яке вимагатиме від вас відповідності, ставитиме складніші завдання і буде значно цікавішим. Світ, що відкривається перед вами не завжди ставитиме легкі завдання, але разом з тим воно буде цікавим та прекрасним. Але як орієнтуватися в цьому світі? Як зрозуміти, що є добро, а що - зло; що робить людину людиною? Якщо склалася непроста життєва ситуація, та як з неї вийти, не втративши власної гідності? Що треба цінувати, поважати, а що варте зневаги? Відповіді на ці та інші запитання ви знайдете на сторінках підручника «Зарубіжна література», де зібрані найцікавіші і найкращі зразки літературних творів.

Рік: 2005 Підручник за 5 клас »Зарубіжна література Автор: Ковбасенко

Детальніше

Як підготуватися до переказу твору або його уривка

Насамперед чітко визначте своє ставлення до героя, про якого ви писатимете у творі. Уважно прочитайте твір.
1.    Поділіть його на завершені за змістом частини.
2.    Підготуйтеся до переказу окремих частин:
·       зверніть увагу на незрозумілі слова, словосполучення; з'ясуйте їхній зміст, намагайтеся використовувати під час переказу
      запам'ятайте, про що йдеться на початку, в сере­дині та наприкінці кожної частини.
3. Переказуючи зміст певної частини, користуйтеся запитаннями-порадами:
·       про що пише автор (докладний зміст частини);
·       як він це робить (художні засоби, які використовує письменник).
4. Якщо вам запропоновано вибірковий переказ, із усіх визначених частин слід дібрати лише ті, які відповідають меті поставлених перед вами завдань, і докладно їх переказати.
 5.  Працюючи над стислим переказом, визначте головну думку прочитаного і, уникаючи зайвої деталізації перекажіть основні події твору.

Детальніше

Пам'ятка: Як написати реферат

Рефератом називається доповідь, розроблена на основі критичного огляду, вивчення декількох джерел. В основі його лежить стислий переказ у письмовій формі чи у формі публічного виступу за змістом книжки, результатів вивчення якоїсь проблеми, підсумків наукової роботи.

Приступаючи до написання реферату, слід пам’ятати, що цей жанр наукового стилю передбачає наявність трьох частин.
І. ВСТУП – в ньому розкривається актуальність теми, зв’язок з важливими проблемами сучасної практики, висвітлюється історія питання, може бути поданий також огляд літератури з теми та викладені відомості про авторів матеріалу, який реферується.
ІІ. Основна частина – стислий, але достатньо повний і точний виклад (переказ) суті наукової інформації з теми.
ІІІ. Заключна частина – у ній формулюються зауваження та загальні висновки із усього сказаного, узагальнення; вказується, які питання вдалося розкрити більш-менш повно, а які потребують подальшого опрацювання.
Реферат пишеться не на основі власних суджень,  а за чужими матеріалами, тому така робота є компілятивною (від лат. compiletio, букв. – крадіжка, грабіж).

Послідовність дій у роботі над рефератом

1. Добір літератури відповідно до теми (не менше 5-6 джерел)

2. Продумання меж теми, осмислення головної думки реферату.

3. Опрацювання дібраних джерел (помітки, виписки, систематизація виписок за змістом).

4. Складання плану реферату в чорновому варіанті.

5. концентрація підібраних фактів, цитат навколо кожного з пунктів плану

6.     Робота над остаточним варіантом плану з урахуванням головної думки реферату та його обсягу.

7.     Складання тексту реферату.

8.     Редагування тексту реферату.

Щоб реферат був змістовним, необхідно приділити увагу добору матеріалу. А для цього рекомендується використати ряд джерел. Передусім потрібно з'ясувати, яка література існує з теми реферату (за алфавітним, систематичним, тематичним каталогами, бібліографічними виданнями можна знайти необхідну літературу).
Працюючи з книгою, потрібно насамперед налаштуватися, дати собі цільову установку: вивчити за книжкою те чи інше питання, яке потрібно висвітлити; критично проаналізувати зміст книжки; перевірити, чи збігається ваша оцінка якоїсь проблеми з думкою автора, інших авторитетних осіб; вибрати для реферату найяскравіші факти, приклади, цікаві положення тощо.

Особливу увагу потрібно приділити вимогам щодо оформлення роботи. Оптимальний обсяг реферату – 10-12 друкованих сторінок. Такий реферат потребує для свого усного викладу перед аудиторією 10-15 хвилин. Записи ведуться з одного боку стандартних аркушів, які скріплено обкладинкою. На першій сторінці реферату потрібно написати зміст із зазначенням сторінок. Відповідним чином оформлений список використаної літератури додається наприкінці роботи. Оздобленням обкладинки не слід захоплюватися надмірно: головне у рефераті – старанний добір літератури, її ретельне  опрацювання, послідовність, аргументованість викладу та чіткість висновків. Але титульна сторінка повинна бути оформлена належним чином. На ній вказується:

·        назва установи, де виконана робота;

·        тема реферату;

·        прізвище, ім’я та по батькові автора;

·        група, спеціальність;

·        рік написання роботи.

Детальніше

Як підготуватися до твору-роздуму про літературного героя

1.   Перш ніж починати писати, чітко визначте своє ставлення до літературного героя, про якого буде ваш твір. Продумайте, що вас хвилює, цікавить, із чим ви не погоджуєтеся.

2.   Простежте в тексті, як письменник розкриває характер героя, як описує його вчинки. Зверніть увагу на художні деталі, котрі допомагають вам зробити висновок щодо ставлення автора до героя.

3.   Позначте в тексті місця, які допоможуть вам написати твір.

4.   Продумайте структуру вашого твору (вступ; основна частина, що складається з тез і доказів; висновок) і відповідно до неї доберіть додатковий матеріал (епіграф, цитати, факти), який знадобиться при написанні твору.

5.   Спочатку напишіть твір на чернетці.

6.   У вступній частині твору поясніть, з якою метою ви його пишете, яку головну думку хочете викласти.

В основній частині твору записуйте свої думки (тези) про героя та обов’язково аргументуйте їх. Пам’ятайте, що аргументи (докази) можуть бути як прямі, так і від протилежного. Намагайтеся уникати простого переказу епізодів твору. Вживайте тільки ті слова, значення яких ви знаєте. Уникайте повторення слів.

7.   У заключній частині вашого твору зробіть обґрунтований та емоційний висновок, сформулюйте ваше ставлення до героя, про якого ви пишете.

8.   Прочитайте написане, перевірте зміст вашого твору, послідовність викладу, виправте допущені помилки.

9.   Перепишіть роботу начисто.

10. Перевірте написане, подивіться, чи немає описок і пропусків букв або слів.

Детальніше

Як написати Есе

Есе – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми.

На відміну від реферату, який адресується будь-якому слухачеві есе – це ближче до репліки, що адресується підготовленому слухачу. Тобто людині, яка вже має уяву, про що йде мова. Власне, така «адресність» дозволяє автору есе зосередити увагу на розкритті нового змісту, а не нагромаджувати різними службовими деталями викладення матеріалу в письмовому форматі.

Поради щодо побудови есе:

• Будь-який твір есе варто розпочати зі вступу, в якому має бути висвітлено загальний підхід до теми, вступ повинен містити проблемне завдання і відповідь на поставлене питання. Автор есе не має права описувати все, що йому відомо в обсязі заданої теми, а лише те, що буде творчою відповіддю на поставлене питання у темі. Упродовж усього есе необхідно підкреслювати зв'язок поданих фактів з тезою.

• Основна частина есе вибудовується з метою переконання читача. Для цього автор есе має використати вагомі аргументи. Спочатку варто викласти головні ідеї та факти, які підтверджуватимуть приклади до цих ідей.

• Есе має містити озвучену кінцівку. При цьому зовсім не важливо, кінець є ствердженням будь-чого, запитанням чи статочно не завершеними роздумами. Вдалим варіантом завершення есе вважається використання афоризмів і цитат.

Детальніше

Анакреонт

(грец. Ανακρέων; близько 570 до н. е. — близько 485 до н. е.) — давньогрецький ліричний поет, представник монодичної лірики.

Народився в Теосі, у Малій Азії. Відомо, що із наступом персів близько 545 до н. е. Анакреонт переселився разом зі співгромадянами в Абдери, які були тоді заново засновані теосцями, що рятувалися від ворога. Через деякий час Анакреонт отримав запрошення від тирана Самоса Полікрата, куди і перебрався після завоювання Теоса персами. Анакреонт усе життя був вірний епікурейським настроям, дух розкоші й веселощів розбещеного на східний манер суспільства, що панував при дворі тирана, прийшлися йому до смаку. Коли в 522 до н. е. Полікрат помер, Анакреонт переселився в Афіни, до двору тирана Гіппарха, сина Пісістрата. Особлива дружба зв'язувала його з Гіппієм, що був аматором літератури і мистецтва. Час і місце смерті Анакреонта точно невідомі. Можливо, після смерті Гіппарха та вигнання Пісістратидів він повернувся на Теос, де жителі поставили йому символічний надгробок і статую. Однак незвичайні почесті, якими оточили Анакреонта афіняни, які також установили на Акрополі його статую роботи Фідія, дають підстави припускати, що Анакреонт, подібно Сімоніду, міг прожити в Афінах до початку V ст. до н. е. За античною традицією Анакреонт прожив 85 років.

Детальніше

Архілох

 (друга половина VII ст. до н. е.) — давньогрецький поет-лірик, автор ямбічних віршів.

Біографічні відомості про Архілоха майже відсутні. Основною заслугою давньогрецького поета було створення ямбічних віршів на основі фольклорної традиції. До того ж історично ямбічні вірші були засобом народного протесту, їх співали й під час землеробських свят. Характерні ознаки фольклорних ямбічних віршів перенесені і в літературні ямбічні вірші. Ними користувалися здебільшого не професійні літератори, а політики. Архілох використовував цей віршовий розмір (двоскладова стопа з наголосом на другому складі) для своїх творів викривального характеру. Жодного повного вірша Архілоха до нас не дійшло. За уривками його творів можна судити про особистість поета та його творчість. Архілох здебільшого пише про себе, присвячує окремі вірші і своїм товаришам. Поет характеризує себе «як служителя бога війни, знайомого з солодким даром муз». У віршах відкрито говорить про свої особисті недоліки, проблеми: бідність, пияцтво, нещасливе кохання. Нищівна сатира звучить у віршах про Лікамба і його доньок. За легендою, Лікамб ніби обіцяв поетові видати за нього заміж свою доньку Необулу, але не дотримав слова. Розлючений поет написав такі нищівні ямби, що довів батька з донькою до самогубства. Архілох міг бути не тільки злісним і мстивим. У його ямбічних віршах є роздуми про життя, він пише про свої душевні муки. Мова творів поета стисла, образна, влучна. Рапсоди (співці) виконували його твори на рівні з поемами Гомера та Гесіода.

Детальніше